Люба Малі!
Я вже писала якось батькам на Ландгаусґассе, а тепер хочу написати Тобі. Я не знаю, чи зможу скоро написати Тобі, бо Ви мусите платити там за лист 500 лей, а я знаю, що так не можеш заплатити ні Ти, ні батьки. Я вже описувала в тому листі моє життя і знов пишу Тобі, я прошу тебе, зроби все і врятуй нас, тому що інакше ми пропадем. Ти можеш все продати: срібло (у батьків), меблі і все, що є, і вишли не рублі, а леї, але, звичайно, якщо ти мені не можеш допомогти. Те, що для порятунку Зіґмунда я мала віддати обручальну каблучку, і якщо треба буде, то й обидві, це я тобі вже писала. У нас тут немає ніякої їжі, ціни ростуть надзвичайер, і селяни не хочуть брати гроші а тільки товари і де. Мої рюкзаки загубилися я не могла нести рюкзак і дитину, тому що нам треба було йти пішки, а Зіґмунд не міг нести свій рюкзак, він був йому заважкий. Так ми врятували тільки синтепонову ковдру, отже, у нас є тільки те, що на нас одягнуте, а у дитини немає навіть черевиків, тільки тапочки, пошиті черевики, ось так ми виглядаємо. Я прошу тебе, Малі, піди до Йонас, може, вона знає солдатів, які можуть це зробити, опиши їй наше становище і скажи їй, що я її молю, щоб вона нас врятувала, звичайно, не за просто так. Звідси вже багато людей поїхало додому, одна частина разом із німецькими солдатами, іншій частині допомогли родичі з Чернівців, отже, ти бачиш, що треба допомагати один одному, тому, Малі, врятуй нас, і якщо по-іншому не вийде, то принаймні дитину й мене. Зроби все. Якщо можна, вишли посилку, здебільшого цукор й сирокопчене м’ясо для Еріки. Піди до Ліни, піди до Бланки, піди до Гайні чи, можливо, до Йоланни, або до Натана, я прошу, спробуй все, поговори з німецькими солдатами, у них часто просто буває,
що у когось з них є машина, що на ходу, бували вже й такі випадки. Спробуй і з Настазі, нехай Куца піде туди. Отже, ще раз – зроби все. Я цілую Тебе і батьків. Що вони роблять? Вони здорові? Напиши нашим батькам щось.
Шлю багато поцілунків, Нетті
С.Фрідман, Моґелов
Пелтевна 32