Вельмишановна пані професоре Проссер!
Вельмишановний пане професоре Проссер!
Тут, у скруті, я думаю про всіх моїх добрих друзів і знайомих, а також про Вас, любих для мене людей. Я в Моґілау, Трансністрія, і залишатимуся ще довгий час тут. – Ми, 22 особи, живемо всі в одному приміщенні. Бракує всього: мила, соди, бензину, дров та їжі. Можливо, це все ж таки триватиме недовго. Ми – відчайдушні люди і найбільше хочемо померти. Мої дуже любі знайомі! Якщо у Вас раптом виникне можливість відправити через німецьких солдатів або через інші руки маленьку посилку, а саме: леза для гоління й ножі (все із чорної Dul
коробки), то ми були б дуже вдячні – гроші не замінять нам тих всіх товарів. Якби ми мали їх тут, ми могли б міняти їх на хліб або борошно. Я також звернулася до інших добрих друзів і сподіваюся що усі матимуть можливість хоч би щось відправити. – Рудіх, броварня відправив вже родині Марґошес і Сорда; звідти завжди можна відправляти й передавати в Моґілау Кeте Абраам (вона живе разом з Марґошесами) для Крайсберґер. Оплата кур’єра повинна відбуватися там, краще за все лезами для гоління. У нас на жаль немає грошей, щоб оплатити когось. Я бажаю Вам усього найкращого, а нам усім – скорішого миру.
Як справи у Вас, любі друзі? Напишіть нам, будь ласка, можливо нам допоможе Ваша втіха. Наша адреса: К. Крайберґер, Моґілау, Трансністрія, пошта.
Я також відповім поштою. Мого чоловіка вдома немає; від його імені передаю Вам найтепліші вітання
Пані Крайсберґер
Проссер
Радауц