Мої дорогі діти,
я не хочу Вам докоряти, що Ви нам не пишете, тому що тут дуже багато пошти гублять. Ми відправляли Вам безліч листівок рекомендованою поштою, але від Вас не отримали нічого. Ми сподіваємося, що Ви обоє здорові. Ми всі здорові, все ще маємо сподівання, що будемо разом із Вами, на нашій батьківщині. Не турбуйтеся про нас. Чи маєте Ви звістку про тітку Зіді? Якщо так, то допоможіть їй, чим зможете, щоб вона витримала все. Прошу Тебе, любий Германе, піди до Бернда Веинер й [Рабена?], щоб тітці Кларі відправили гроші – вони вже спухли від голоду, а ми самі не можемо так багато дати, бо все страшенно дороге. Ми отримали 4500 від Бер., візьми собі до серця, що необхідно якомога швидше вислати гроші.
Ті, хто щось отримує від братів і сестер, не відмовтеся це зробити. Запитайте батьків д-ра Шіммеля, чим вони допомагають, і відправте на адресу д-ра Шіммеля. Будь ласка, дайте нам про себе знати. Ми живемо добре й усе маємо. Твої батьки, люба Фане, живуть далеко, але приїжджають до нас 2-3 рази на тиждень. Напишіть нам, чи знаєте Ви що-небудь про пані Бульбер. Люба Фане. Можливо, у л. Г. немає часу, то попіклуйся про тітку Клару, бо вона у великій скруті. Не турбуйтеся, слідкуйте за собою. Головне, щоб здоров’я було добре, мої найдорожчі. Вас міцно обнімають Ваші батьки. Цілуємо, мама
Міцно цілую, Ваша Кельціa.