...але потроху все буде змінюватись, тому що ми живемо в кімнаті самі. Я збираюся цього тижня поїхати в провінційне містечко (за 28 км), тому що там терміново потрібен лікар й умови добрі. Там мені пообіцяли дати квартиру, дрова, зерно, а селяни даватимуть замість грошей продукти. Якщо мені сподобається, то я погоджуся, щоб уникнути голоду. Тверс мені посилку не передав, вашого довгого листа я також не отримав, тому що Сава його розірвав, бо злякався, що його будуть контролювати в дорозі. Щиро вітаю й цілую вас, Ізі
Батьків Тутнауера тут немає. Через Белць вони поїхали в Незону й не можуть писати Бері, тому що там немає сполучення поштою. Я їх також довго шукав, бо я побачив, що їх листи приходять сюди і їх вивішують. У будь-якому випадку, ті, хто в перебуває в Моґілеві, пишуть у Чернівці. Якщо вони не пишуть, то це означає, що вони в провінції (де немає пошти). Маркулацте втік в Україну. Я дуже дякую любому Сімонові; я йому не писав, тому що важко дістати листівки. Вітаю, Бубі
Мої любі! Оскільки Ізі уже все повідомив вам, то я бажаю собі, щоб ми незабаром побачилися на батьківщині. Цілую ручки, великі вітання, Клара
Мої любі! Оскільки Ізі цього разу пише додому, то я користуюся можливістю, щоб написати декілька рядків. У нас справи такі ж, як писав Ізі. Це дуже жахливе життя. Я вже навіть до того дійшла, що шкрябаю по підлозі, щоб трохи полегшити його, але й це не вдається. Я прошу тебе, люба Герто, щоб ти звернулася до всіх наших знайомих (Мінна, д-р Ясловітц), щоб ви чимось нам допомогли. Нехай повідомлять Реґіні – вона нам багато чим [...]. Міцно цілую, [Підпис]