Мої любі діти!
Я сподіваюся, що Ви вже отримали дві наші листівки. Описати наше життя ми не в змозі. Єдине, що нас радує, це те, що Вас не викликали й Вам не довелося йти цим злим і сумним шляхом. Хоч Ви залишилися без речей, та подякуйте Богові 1000 разів. Дорі викинула речі. Зустріла тут Фрідель. Слава Богу, ми здорові. У всьому Сароґроді немає клозету, треба бігати назад за пів кілометра.
Ми, Ізін, Латіка, дитина і я живемо окремо в такої собі Крістін. Малесенька кімнатка. Купили жерстяну пічку, варимо наш цувет у горщику. Подорожчання велике. Старий поміняв гроші в Атаках – за 40 лей по рублю, а за хліб, що виглядає, як глина, тут платять 30 рублів; склянка молока 2 ½ рублі, 400 г масла 400 рублів, якщо спільними зусиллями поміняємо на мило блакитне, як вапно. Старі живуть із Бертою. Разом нас 10 осіб. Половина речей залишилася в таборі. Латіка вже продала 3 костюми, тканини також. Скільки ми так проживемо – знає лише Бог.
Дитина захворіла, кашляє, а дістати нічого не можливо. Тут майже всі Кімполунжці. Шауери також, Крайндлер, Гардт, Бoр. Мартін уже тричі посилав своїм батькам гроші. Завдяки втручанню др-ра Цімера батьки Еріки Таннер сьогодні поїхали додому. Ви можете звернутися до нашого квартиронаймача, нехай він відправить Вам 2 червоні ковдри й подушки. Склянку з варенням ми, як і все інше, залишили, тому що тут у нас ще трохи було. До чаю ми їмо сухий хліб. Люди гинуть тут як мухи.
Д-р Гамер помер і ще багато-багато інших, про яких я не можу писати. Життя тут і в селах жахливе, можна було б писати романи. Від делікатесів у мене нормалізувався шлунок, тільки головний біль знову з’явився. Столові прибори Латіка ми віддали Олімпії. Якщо в тебе буде можливість їй написати, то нехай вона тобі їх вишле. В неї є багато нашого. Єдина тривога: що буде, коли закінчаться гроші. Я почуваюся п’ятим колесом у машині. Чому я не поїхала до Ялки?