Ц. Беснер Ч-ці
Марасесті 54
15./ХІІ. 1941
Мої любі!
Уже два тижні ми не отримуємо новин. Чому? Дуже турбуємося. Крім ножиць ми все отримали. Капріцерль зовсім виснажений, тому що більша частина належала його старшій сестрі, а вона зараз також у цуресі. – Щоб залишитися тут, довелося витратити більше грошей, ніж ми отримали від вас. – Дядько Зіґмунд та вся його родина поки що здорові, в нього все добре, він важить все ще близько 146 кг. Ми вже 3 рази писали, але не знаємо, чи отримали ви листи. Говорять, що Койокару, який контролював у Ч-цях Авторизації, має приїхати сюди з незабраними Авторизаціями та забрати людей. Повинен приїхати також д-р Талер з єврейського комітету. Поцікавтеся, можливо, в цьому є щось правдиве. Оскільки рублі будуть вилучати, то ціни виросли на 100-200%. Наше життя ви собі не уявляєте. Вчора американські громадяни поїхали в Ч-ці. Говорять, що ті, хто поїхали – американські громадяни. – Може, поцікавтеся у Пауласа Дантиста на Герренґассе. Можливо, мій постачальник риби зможе допомогти побачитися через свого швагра? – Більше нічого. Цілую, [Підпис]
Мої любі. Залишатися тут надалі майже неможливо, за великі гроші нічого не купиш, люди хочуть лише обмінювати. У нас тут нічого немає, що на що нам міняти? Якщо так буде й далі, то ми наближаємося до голоду. Зробіть, що можете, щоб ми незабаром побачилися. Цілую Вас, Раула.
Мої найдорожчі, я вже написала три листи, не отримавши жодної відповіді, я дуже люта, бо ходить багато чуток, дав би Бог, щоб це не було правдою. Я підтверджую ще раз, що не отримала ані 300 р., ані 100 від адв. Шмельца, ані посилки від Кліппа. Рахель не може ходити, будь ласка, вишліть нам леї, якщо можна – продуктів, тому що тут нічого не дістати, а саме: трохи цукру, варення, жиру, цукру, свічки, мило. Тут дуже великий голод. Ми сподіваємося залишитися тут, оскільки у нас є, передбачуючи, дві Авторизації, але говорять про те, що відсилатимуть далі, зробіть все можливе, щоб нас звідси врятувати перш ніж буде пізно. Будь-ласка, розрахуйтеся з посильним, 90, тому що 10 мені треба було віддати разом із чорним костюмом Али, більше я продати, на жаль, не маю чого, тому що ми, як Ви знаєте, пасажири з порожніми руками. З Натаном Ляйтом тут справу мати неможливо. В будь-якому випадку існують можливості і зробіть все, що можете, тому що тут лишатися на все життя неможливо. Можливо, люба мама знайде для мене зимове взуття N. 37, оскільки у мене нічого немає. Що чути вдома? Всі здорові?
Міцно цілую, Таня.