14/ХІІ
Любий Лутца!
У нашій колонії, що нараховує вже понад 600 голів, на превеликий сором, наш найгірший біль, ми єдині, хто до сьогодні залишився без звістки й без допомоги рідних. Я вже списав собі всі пальці листами до Бухаресту й до Чернівців, але жодна людина не поворухнула й пальцем для нас. Я вже недалекий від того, щоб докоряти Тобі, але я не можу пережити свого болю, коли бачу, що в ці страшні дні я один. Було б справді шкода, ще й до того великий гріх, дозволити собі й своїй маленькій родині таким чином загинути. Я й надалі переконаний у Твоїй дружбі й Твоїй любові
до нас, і я клянуся Тобі спогадами про нашу незабутню Міа, що не залишилося нічого, чого б я не спробував, щоб звільнити нас з цього пекла якомога швидше, перш ніж буде запізно. Жити вдесятьох у маленькому, неопаленому, темному приміщенні з мізерними харчами у негігієнічній обстановці – це означає для нас швидку й неминучу смерть. Найбільше страждає Марґіт. Вона схудла на 20 кг і постаріла на стільки ж років. У нас немає й найменших амбіцій лежати у «святій» українській землі. Моє перо заслабке, щоб описати наше життя, нашу біду, нашу бідність, наші приниження. Я дуже прошу Тебе зв’язатися з пані Ґласс, вул. Балтінестер
16, Твоєю багаторічною партнеркою. Вона зможе надати Тобі цінні роз’яснення. Якщо Ти можеш вислати нам щось – те, що Ти захочеш, у нас не виникає сумніву, – то вона Тобі порадить і допоможе. Скрута набирає щодня все більш жахливих форм. Хліб коштує сьогодні вже 600 лей, за рублі нічого не купиш. Люди хочуть тільки одяг, білизну, взуття, мило й т.ін. Але звідки взяти це все? За подушку в кращому випадку можна дістати хіба що буханку хліба, за блок дров 25-30 кг треба заплатити 500 лей. Я працюю на залізниці й отримую щодня 1кг хліба за 5 рублів, з цього ми троє й живемо. Якщо ми до цього цибулю
Пан
Д-р Л Красноселский
Чернауц
вул Мирча Вода 19a
Nr. 19a