І
5 / ХІІ 1941
Мої дорогі!
Вчора ми отримали Вашого листа і 2000 вітань. Вони тільки-но дійшли. Ми того ж дня позичили гроші. Ми хотіли забрати у Лівіа 30.000 лей грошей, а також срібний годинник Омега Мундріна і мою запальничку – ми в потязі передали йому всі ці речі, і якщо Ви маєте надійного посильного, то відправте їх. Якщо у Вас є гарний жіночий наручний годинник, то вишліть його для мене – тут його можна також дуже добре продати. Якщо Ви можете, то вишліть наступне: чай, 1 закрите ситечко для заварки чаю, каву Франк, у мене ще є трохи кави в зернах, варення, туалетний папір 2-3 упаковки, декілька шматків мила для прання, 1-2 мила для гоління, добрі леза для гоління, 2 чоловічі нічні сорочки, 1 нічну сорочку для мене, фланелеву піжаму для Мундріна, у тата є своя, курточку для мене, 1 спальний мішок, тільки щоб він був теплий, 1 пару теплих тапочок для мене 38 розміру, 1 добрий пуловер або курточку для тата, 2 рушники, 2 кухонних рушники, декілька свічок, бинти, трохи грісу, 3 маленькі наволочки для подушок. Це терміново необхідні речі, яких ми потребуємо. А тепер, мої любі, послухайте, як ми живемо. Ми маємо маленьку кімнатку, дуже теплу, у якій стоїть 1 ліжко – тато і я спимо тут, – сколочені дошки, які стоять на двох розхитаних ніжках, на них спить Мундрін, 1 шафа з дзеркалом,
ІІ
у якому ми користуємося тільки шухлядкою, проте її достатньо для наших речей, 1 маленька жерстяна пічка, яку ми купили за 170 рублів і на якій я готую, і малесенький столик, більше нічого й не поміститься. На щастя, у нас є дві наші перешиті ковдри, 3 маленькі подушки і 3 пледи, так що ми можемо добре спати. Їмо ми дуже мало, ранком чай із хлібом – масла ми не їли відтоді, як пішли з дому, на обід зупу з макаронами або картопляну зупу, або справжню зупу, або гуляш, солодкі макарони, горох, перловку або мамалигу і картоплю, на вечерю також щось з цих страв. Дуже ситим від цього не станеш, але нічого. З тих пір як Алекс сповістив нам про свої вітання, то я для тата вже декілька разів [ХХХ], купувала молоко або кисле молоко, а також ½ кіло свинячого жиру. Вишліть ці речі у каструльках, закритих тарілками (або в горщиках), цього тут не дістати. Мені пощастило, що моя хазяйка не кошерна і позичає мені горщики й тарілки. Прибори позичила мені Геді. Геді поводиться з нами, Ви навіть і уявити собі не зможете, як. У цьому нам також дуже пощастило, що ми зустріли її. Порадою і ділом вона підтримує мене. Зідель, можливо, Ти зможеш одну з Лізиних
ІІІ
суконь або курточок, або блузок вислати сюди. Наша хазяйка має п’ятирічну дівчинку, а в мене нічого немає, щоб я могла їй дати. Люсін, напиши одразу ж Бубі Шорру Bucuresti str. Radu Voda, 9, Ap. 10, що його мати вже тут, у Юліуса, з двома тітками, вони отримали двічі по 5000 лей, але це дуже мало, подорожчання жахливе. Усе дорожчає щодня. 1 хліб коштує 25 рублів. Нехай він вишле більшу суму. Чи правда це, що він їде у Палестину? Які ми щасливі, що Ви вдома, Ви навіть і подумати не можете. Я дещо залишила у чоловіка Мітці, якщо ми не повернемося назад, то заберіть це від неї. Чому нічого не чути від Нуті і Лівіра? У неї два годинники на ланцюжках, моя пудрениця, портсигари, гребінь, 4 матеріали нейсан – серед них Зідерльові – ґурпріме, 1 пара нових тапочок, моя шуба з муфтою, зелена шерсть, усе ручної роботи, і мої і Мундріна речі і білизна. Він же пообіцяв вислати нам речі з солдатом. Чоловіка Піпі ще тут не було. Тата на четвертий день після нашого від’їзду випив лізол, ми врятували його, це було диво! Він також і застудився, мав температуру до 40º. Але тепер, слава Богу,
IV
здоровий, та дуже схуд. Туалету тут немає, все треба справляти на вулиці. У нас неподалік є потік, то ми ходимо туди, для тати я щодня позичаю у Геді нічний горщик, він ходить туди, а я потім виливаю. Чи Ґіза з Бібі й дітьми ще в Моґілові, чи вже у Віндекана на цукерній фабриці – ми не знаємо, вже довго не мали жодних новин. У будь-якому разі її останні рядки були з відчаєм, вони, напевно, також виглядають жахливо. Тебе, Зідерль, я ще раз вітаю з твоїм Днем народження, ми декілька днів тому відправили Вам листівку – багато, багато щастя і всього найкращого! Мері я дякую, що вона також старається нам допомогти. Вчора я знову зовсім відчаялася і сказала, що звісточка від Вас змогла б мене знов підбадьорити, а годиною пізніше Мундрін приносить Вашого листа. Було б так гарно, якби ми знов змогли звідси вибратися. Ми живемо як цигани. Митися ми не ходили від того часу, як поїхали з дому. Ранком облизуєш собі обличчя і руки і це називається митися. Вчора ввечері о 7 ½ годині тато підійшов до
V
дверей, щоб вилити миску. Двоє солдатів застали його і потягнули, так що він аж впав. Хазяйка заходить до дому і каже мені це. З мокрим волоссям я вибігаю – я вперше помила волосся відтоді, як ми поїхали, – тато лежить на підлозі, і я починаю голосно кричати по допомогу, солдати мене прогнали, але на мій крик вибігли Геді, Фріц, Жан, Мундрін, Юліус і старий Тартер. Тоді вони залишили тата і хотіли взяти Мундріна. Після деяких перемовин вони пішли. Що робиться з Трієром? Чому чоловік Піпі поранений? Чи залишився Лівіу у Сучаві? Нехай Мітці мені напише, що твориться вдома. Мітці винна Татові 6000 лей, нехай вона Вам їх вишле, щоб Ви вислали їх нам. Якщо Нуті переїжджатиме із Сучави, то нехай Мітці візьме до себе речі, одяг, килими, кришталь і сервізи, запаси. Чи зможе Ойґен щось зробити? Терміново необхідно вибиратися звідси! Я знала, що ця справа в руках Луціна
VІ
перебуває добре. До цього необхідно багато енергії. Але робіть усе, тому що довгий час цього не витримати! Напиши Бубі, нехай він спробує витягнути звідси Юліуса і його матір. Я сумую за Вами і була б такою щасливою, якби ми незабаром могли побачитися. Наш багаж ми повністю загубили, крім того, що ми мали на собі, і деяких дрібничок. Татів костюм вже досить порваний, але ще декілька місяців витримає, а тоді, я сподіваюся, ми будемо вдома. Щиро цілую Вас, моїх любих, Сіді.
Любий Люсін!
Я разом із мамою і моїми двома тітками тут у Сарґороді, без засобів, без речей, взуття і білизни; хоча Бубі висилав мамі два рази по 5000 лей, вони витратили 5000 на дорогу Моґілау – Сарґород, так що ми тут покинуті на голод, якщо Бубі дуже швидко не вишле нам хоч щось. Тому я дуже прошу Тебе терміново написати Бубі (Siegfried Schorr, Buc. Radau Voda, 9, Apart 10), щоб він негайно і щедро допоміг нам. Навіть пару взуття і панчохи (можна і старі) нехай він, якщо можна, вишле. Щиро, Твій Юліус
VІІ
Мої любі, дорогі!
Ви навіть не можете уявити, як ми зраділи Вашій посилці *), листу. Тільки Ваша любов дає нам сили витримати все. Я нічого не заробляю, нас 12-14 лікарів на 4.000 жителів, з-поміж них половина жебраків. Я весь день читаю івритом, ходжу трохи гуляти і сподіваюся на Бога. Щиро вітаю і цілую, Ваш тато Бень.