Мої любі!
Наше існування тут взагалі неможливо описати, тут велика скрута і, на жаль, ми всередині неї. – Довго тут не витримаєш, незважаючи на те, що хочеться бути нездоланним. Декілька рядків від Вас і шматочок Вашого серця мої любі, в які ми всі старанно виплакуємося, полегшують існування. Мої дорогі, Ви повинні дякувати любому Господу кожної хвилини за те, що Вас це обійшло стороною, і хай дарує Бог, щоб ми ще в радості змогли побачитися. – Про Бубі у нас взагалі
немає новин, це нас дуже непокоїть – усі з Чернівців тут, а його немає. – Л. Фанні чи віддав д-р Швітцер також мої срібні прибори? Уже пізно, і оскільки хочемо віддати листа, то, поспішаючи, цілуємо Вас усіх тисячу разів. Також від мами і Ґусти багато поцілунків.
Любі тітко і дядьку! Багато поцілунків від мене усім! Герберт,
я дуже сумую за всіма Вами.