І
14/ ХІІ
Мої дорогі і єдино любимі! Що означає для мене лист від Вас, Ви собі взагалі не можете уявити. Ви даєте мені ним силу, щоб знов на деякий час дихати повітрям. Я так часто перечитую листа і плакатиму над ним, допоки не отримаю нової пошти від Вас. А Вашими листами я тримаюся за життя. Мої сили і мужність, на жаль, вже здають, я хочу і мушу знову побачити Вас, мої любі, у цьому світі, але енергія ще допомагає мені триматися на ногах серед цієї убогості. Що я можу сказати Вам, мої єдино любимі, Ваші добрі вчинки вберегли Вас від тієї скрути, у якій помирають щодня тисячі людей. Нехай всемогутній Господь і надалі захищає Вас – це моє єдине бажання. Ви на це заслужили, Ви
благородні душі і зробили як для наших любих батьків, так і для нас усіх багато доброго. Нехай Бог нагородить Вас. Я все ж таки щаслива, що Ви залишилися вдома. Як божевільна, я голосно кричала і плакала, дякуючи Богові за те, що Вам не потрібно бачити і відчувати цю скруту і цей бруд. Досить цього, я більше нічого не писатиму Вам про це. Прошу тебе, Боже, щоб у нас були взаємні сили витримати все, щоб ми змогли у радості побачитися знову. Можливо, колись прийде також день нашого прощення. Я знаю, моє виснажене серце відчуває, що ви, мої любі, захочете побачитися знов і зробите все можливе. Нехай допомагає нам Господь У мене немає іншого бажання, крім того, щоб побачити Вас,
ІІ
усіх моїх любих, тоді я була б готова. Вам, мої єдині, я можу сказали лише одне: дозволяйте собі все, їжте добре і бережіть Ваші сили і нерви поряд із заповідями, це є неодмінною необхідністю. Юні мені завжди казав: пий і їж і живи у добрий День – я ніколи не могла цього зрозуміти. Сьогодні, на жаль, уже запізно. Тепер я говорю це Вам. Їжте і пийте найкраще і найгарніше. У Вас зараз є така гарна можливість. Чому Ви не написали мені про себе нічого конкретнішого? Як у Вас справи, як Ви живете, що Вам треба долати? Мені б хотілося, мої найдорожчі, щоб Ваші листи не були переповнені турботами про нас, напишіть мені про Вас щось хороше, те, за чим я так горюю. Не турбуйтеся через
нас так багато, можливо, допоможе Господь і ми це переживемо, і тоді ми все будемо розповідати з радістю. Сьогодні перший ханука – день, у який, можливо, станеться диво, як багато років тому. Пообіцяйте мені, мої найдорожчі, що Ви не будете турбуватися через нас, тоді Ви вже допоможете мені. Отже, будь розумною, дорога сестричко, я ще хочу їсти хліб, спечений Твоїми руками, тому будь сильною. 50 банок я отримала, також масло, що ще побачу завтра. Тоді дорогою до п. Д-ра Тверса він зустрівся мені на вулиці, але не мав часу поговорити зі мною. Завтра вранці ще раз загляну туди, щоб особисто забрати мої вітання. Я ще раз дуже дякую Вам за Вашу самопожертву. Я хочу сподіватися, що зможу сама віддати Вам усі банки. Тих самих зараз не потребувала. Тільки, як кажуть,
ІІІ
Невідомо, що принесе завтрашній день. Шенделю 5 банок віддала. Пані Вайссельберґ також віддам 10 банок і стосовно домогосподарки і т.ін. листа – така нагода буває не кожного дня. Дістану все. Щодо Лецу Дізерль, то я думаю, любий Адренуле, що Ти для П. Керн заварив кашу, але завтра поцікавлюся ще про їх стан і буду діяти, як зрозумію на місці. Дам Вам тоді знати про це. Стосовно Берти і Аріе справа виглядає так. Я вважаю, що Аріе заробляє щось час від часу, але, якби було ще одне джерело прибутку, то це не завадить, як гадає він. Тож він прийшов сьогодні до мене і запитав мене, чи я не знаю, чи не приїхав хтось із Рад., тоді я кажу: „Так“. Він хоче знати, чи привезли мені щось. Питаю його, чого він запитує, а він
каже мені: „я писав [XXX] у Р-ці про гроші“. На це я йому відповідаю, що я знаю, що він заробляє, а він мені каже, що він заробляє не так багато, як їм потрібно. Тоді я йому сказала, що дам йому 2000 лей. Після обіду він приходить до мене і вимагає від мене 5000 лей і помічає, що дядько написав Зінґеру (зять Пoстельника), щоб він взяв у мене стільки, скільки йому необхідно. Звичайно, дамо йому тільки дві банки, а Ви напишіть стосовно подальшого. Він каже, що напише Пінію, щоб той відіслав Авренуля. Мої найдорожчі, сьогодні не можна так глибоко впускати до себе людей, тому що час приніс з собою, що люди не мають совісті і думають, що інші зобов’язані допомагати. Аріе каже, що йому треба поїхати додому, те саме каже і Шендель.
IV
Це означає, що у Черн. можна поїхати „зайцем“, але це коштує багато. Шендель хоче написати стосовно цього Перецю, щоб той допоміг їй. Вона хоче віддячити йому 10 банками і сподівається, що якщо вона буде в Черн., то отримає від нього місячну зарплату. Говорять, що вона тримає у Вас свої банки. Любий Авренул, що стосується твоєї сестри Фані Тернер, люба моя, не хвилюйся. Вони в селі 40 км звідси і, як мені розповідала Шендель, справи у них добре, ми спробуємо зв’язати Тебе з ними. Не турбуйся про це. Вальді жахливо ридав, коли я прочитала йому, що Ти переплутав його з кимось на вокзалі, любий Авренуле. Якби я знала, що чекає на нас тут, то,
певно, не була б такою егоїсткою, і передала б Вам Вальді, якби це було можливо. Чайна лавка справді функціонує, можна було б щось заробити, якби було що продавати, але, на жаль, на ринок ніхто нічого не виносить. Приходить голодна скрута, якої очікували. Вже декілька днів не бачили ані шматочка хліба, якщо знайдеш хліб, то він коштує 500 лей. Подорожчання і бідність неможливо описати. Нехай допоможе мені Господь і принесе швидку допомогу. Ми ще дотепер не страждали від голоду. Ми тримаємося, як можемо. На жаль, з Вашої великої посилки ми небагато отримали, тому що у листі йшлося ще про одну коробку, якої ми, вочевидь, вже не отримаємо. Вона тут в Атаках, але її неможливо принести сюди. Якщо нікого не знайдемо, хто б особисто передав, то буде дуже шкода
V
посилки. Ви, певно, переслали мого останнього листа також любому Оскару, щоб він знав, як йому підготуватися. Взуття, мої дорогі, я отримала, це текстильне взуття, чи не так? Я хотіла таке ж дати мамі, тоді вона це взуття взяла. З чутливими людьми несеш свій хрест, але що робити. Нехай Господь допоможе мені, щоб я відвезла її здоровою назад додому. Ви пишете мені, мої дорогі, що любий Сoнін працює для нас. У якому значенні – щоб нас звідси забрати? Що Ви передали п. Ген? Папери, які, можливо, нам чимось допоможуть? Чи пообіцяв він Вам щось? Від дітей з Бухареста ми отримали всього 1 телеграму, а відтоді нічого. Чи цікавляться вони чимось, я не знаю, тому що вони не пишуть. Вам, мої любі, не треба писати телеграми. Ви тільки
задарма витрачаєте гроші. Будьте спокійні. Я завжди буду писати Вам листівки поштою. Чи будуть вони до Вас доходити, я не знаю. Ваші листівки йдуть сюди 8 днів. То листівки взагалі не приходили, а тепер я отримала вже 10, так що я зможу писати і Ви також пишіть мені регулярно. Тому що це – моя єдина радість. Дорогенькі мої діточки, як Ви думаєте, чи буду я достойною, щоб Бог допоміг мені ще раз побачити Вас? Ви були до мене такими добрими і я так сильно Вас люблю, але я ще хочу Вас побачити. Дорогий Авренулю, Тебе мені так бракує – напевно, я позбулася би певних турбот, про це ми вже частенько говорили. Але я дякую любому Богові, що Ти
VI
не тут і нехай Бог оберігає Вас від цього. Пишіть часто і пишіть мені хоча б обман, що ми незабаром зможемо поїхати додому. Це як ін’єкція для мене. Що відбувається у колись моєму будинку? Чи живе там хтось? Пишіть мені знов. Щирі поцілунки, мої дорогі, всім. Залишайтеся здорові і сподіваймося на радісну зустріч.
Ґуста