Моґілау 15/ХІІ 1941
Поважне панство!
Я вже писала Вам поштою, але вважаю, що Ви цей лист не отримали, тому хочу скористатися сьогодні можливістю, щоб написати знов. Близько 2 місяців, які ми перебуваємо тут, ми були б задоволені, якби ми могли тут залишитися. Ми, 18 осіб, живемо у відносно маленькому приміщенні, яке, на щастя, можна наплювати. Тут є також готові допомогти милі люди, з якими ми живемо разом, це допомагає нам легше переносити майже нестерпне існування. До жахливого проживання тут ще треба додати страшенно важку ситуацію з придбанням продуктів, через яку ми особливо страждаємо. Тому я дуже хочу попросити Вас, шановний пане Келлерманне, зав’язати контакт із родиною Рудіх, попросити їх від мого імені, щоб вони через Вашого кур’єра вислали мені щось при наступній можливості. Те, що нам негайно потрібне, це свіже масло, варення, сирокопчене м’ясо і ковбаса тривалого зберігання. – Я вважаю, що Ви підтримуєте контакти з моїм братом, він поверне Вам Ваші витрати з великою подякою. Він уже намагався зробити це від себе, однак його милі дари не доходять до нас. Цей, названий Вам, шлях найпевніший. – Я проживаю в одному будинку з родиною Сорда і родиною Гільзенрат. Я була б вдячна Вам, пане Келлерманне, від усього серця. Якби Ви вислали нам бажані речі. Руті дуже виросла, але через нестачу їжі виглядає дуже погано, нас не стає менше,
але ми, на щастя, ще всі здорові. – Я б дуже зраділа, якби Ви дали нам знати, як справи у Вас, шановне панство, які Ви маєте новини від пана Дайтера. Я бажаю Вам усього найкращого й щиро вітаю Вас, Ваша Анна Рать
Фабрика де арматурі Моґілау
Трансністру
Панові
Адольфу Келлерманну
Радауци