Люба Саро!
Мою біду Ти собі й уявити не зможеш. Чи побачимось ми знов? Ось що я запитую у себе. Я дякую Тобі за 3000 лей і прошу тебе, щоб Ти мене не забула. Що я буду робити, якщо Бог допоможе і Дінлік поїде додому? Пишу Абрааму. Я прошу Тебе, передай ці кілька рядків д-ру Лолі Шафер Темпельґассе 4 або єв. госпіталь і поговори з Ним про [...] Карла, можливо, він зробить щось для Нього. Цілую Вас усіх. Просіть набожно милостивого Бога, щоб я ще побачив своїх дітей. Шлю Вам багато поцілунків. Як тільки зможете, вишліть мені щось поїсти, тому що тут помирають з голоду. Бертель тобі розповість. Вітання любому пану Д-ру.
Писав Вам листівку й просив, можливо, Ви зможете щось зробити для Карла – він у Заболотові, також Ав Елле Ляйб Вайнер у Заболотові, і в нього справи дуже погані. Я прошу Вас, чи можна його забрати у [...], тоді Ви б могли написати, тоді напишіть йому, що ми в Могилеві, наше погане становище Ви навряд чи можете собі уявити, якщо нам незабаром не допоможуть, то ми загинемо. Якщо я таки не доживу до зустрічі з Карлом, то скажіть йому, що я писав Вам з Могилева. Де мій інший син, я не знаю. Я прошу Вас, якщо у Вас є новини від Карла, то прошу Вас сповістити моїй сестрі про це. Може, Ви можете щось зробити для нас. Прошу Вас потурбуйтеся про Карла. Щиро вітаю Пістінер
Цю записку передай Абрааму. Мої любі! Я навряд чи можу описати наше життя. Ми поступово тут гинемо. Щодня тут помирають в середньому 40-50 людей від голоду. Чи побачимося ми знов, я не знаю. Дуже Вас прошу, допоможіть мені, якщо Ви можете, і вишліть щось поїсти, щоб я щось мав, оскільки тут нічого неможливо купити. Якщо Ви зможете, то сповістіть Мехелема від Карла, що він у Заболотові на Ав [XXX] Елле Ляйб Вайнен,
може, він зможе з ним порозумітись. Я дуже Вас прошу, не забудьте мене, і якщо ми більше не побачимося, то напишіть Єлі, що я Вам востаннє писав з Могилева, її адр. Louis Pistiner 67 Warren Str Stam ford. Com. Amerika de Nord. Я почуваюся дуже слабо. Напишіть Карлові також. Якщо Ви можете писати. Я більше не можу Вам писати, тому що мої очі уже осліпли від плачу. Ми, мабуть, загинемо тут від голоду. Я прошу Вас, зробіть щось для мене, бо мені дуже хочеться жити, я хотів би ще побачитись з Вами і особливо з моїми дітьми. Прошу Тебе ще раз листа мені й допоможіть мені, чим можете. Можливо, приїде Бертель, пришліть мені щось поїсти. Хліб коштує тут 600 лей і його не дістати. Щиро вітаю Вас і прошу Вас – думайте про мене, тому що без допомоги я тут зовсім загину. Порозумійтеся з раббіном Кертесом про Карла
Д-р Йозеф Зонненрайх