2/ХІІ 1941
Любий Генріх,
Ми дуже переживали, бо, написавши Вам безліч поштових карток, не отримали від Вас жодних ознак життя. Ми написали і пану адвокату Тверсу 2 п.[оштові] к.[артки] Пану Сатіріаде написав до Рошиор, тому що не знав його адреси. Написав і пані Зубек до Аграрної Палати, тому що не знав що і думати. Я зрозумів, що ти написав, але не наклеював марки на кореспонденцію додатково, тобто по 6 лей за п.[оштову]к.[артку].
Ми дуже раді, що ти здоровий. З тих пір як виїхали з дому, я пройшов через багато чого, але слава Господу, що ми разом і здорові. Від Зало ми знаходимося на відстані більше 50 км у межах України. Зало залишився у Могильові, тобто у місті на цій стороні Дністра. Тут ми наче у іншому світі, без поїзда, без пошти і без жодного зв'язку. Маємо щастя, що іноді проїжджає німецький автомобіль, який бере когось до Могильова і привозить кореспонденцію та інші новини.Тут є дуже маленьке містечко, без жодного магазина і в основному знищене. Ми живемо у невеликій кімнаті, але щасливі, тому що дрова є дуже дорогими, один пуд (16 кг) коштує 20 карбованців. На грошовому ринку в обігу використовується карбованець, який коштує 10-12 леїв. Життя тут є дуже дорогим і багато речей тут неможливо дістати. Тут головними є дві речі: хліб і дрова або нафта (відповідно дизельне паливо, яке коштує до 30 крб. за літр) так, що у ставленні до життя в Румунії, не можна навіть порівнювати. Я молюся Богові, щоб ми вийшли здоровими з цієї зими, яка є така, як і там, але вона дуже тяжка через злидні, дров майже немає. Якщо би залишились у Могильові, де знаходиться Зало, ми би не вижили, тому що там дорожче життя, ніж тут. Мати, ана та Зімшем пішли раніше, і ми не зустрілися і не знаємо, де вони знаходяться. З тещею та Гелікою ми зустрілися в
Могильові. З ними сталася велика біда, у них вкрали валізу з речами, тому їм немає що одягти та взути, а тут нічого не знайти. І я зробив велику дурницю, що виїхав тільки в черевиках, і не брав з собою ще одну пару черевиків і ботів, і якщо черевики порвуться, я залишусь босоніж. Я написав тобі, якщо маєш, надішли мені одну пару черевик, тобто тих, що я зробив у Радівцях, і боти, а для Нілікі – сукню, тому, що не має для зміни. Крім цього, я зробив велику дурницю, що залишив моє і твоє посвідчення у Флоріана, вони мені дуже потрібні. Дуже прошу тебе, скажи пану Сатіріаде, чи зроби ти мені цю послугу. У поспіху ми пішли, я зовсім забув всі мої і Нілікі документи у шухляді столу біля дзеркала, що у спальні, забери їх до себе.
Шукай можливості і надішли мені посв.[ідчення] від Флоріана тому, що не відомо, що ми залишимося тут і не підемо далі. Збережи всі мої речі та старайся клопотати для твоєї сім'ї, щоб її повернути, і якщо тобі не вдасться, і коли будеш вільним, нічого не залишай, але продай все, щоб мав на витрати за рахунок моїх речей. Я ще напишу, основне, щоб вони не зникли.
Якщо у тебе є можливість, обслужи Пані Кан, а Пан Флоріан нехай піклується про фотографічну студію. Ми віримо в Бога, що незабаром будеш вільним, і сам зможеш все влаштувати. За нас не хвилюйся тільки надішли нам щось на прожиття, яке тут є дуже дорогим. Прошу тебе, напиши мені, що зробив П-н Сатіріаде, якщо відкрив собі магазин і де він живе, щоб я написав йому напряму.
Я дістав трохи дров і дизельного палива, так що мені вистачає на весь грудень місяць, це тут дійсно велика річ. Сподіваюся, що Бог не покине нас і надалі допоможе нам.
Я дізнався, що Зосель і Рібін розташовані у місцевості, на відстані 12 км звідси. Тільки Бог знає, що
у них є з їжі, з дому пішли майже ні з чим, а їжа і шматок дерева тут є дуже великою і складною проблемою.
Ти не повинен за нас турбуватися, тому що ми разом, ми здорові, і маємо що поїсти. Дуже прошу тебе, пиши нам частіше, а на поштову картку треба додатково наклеювати марки по 2 леї і послати на Ізраїльську Спільноту Могильова для Леона Зелігманна Джурін, оскільки так отримають і інші, які знаходяться тут.
Сподіваюся, що написав про все, і поінформував про все.
Якщо напишеш, передай нам трошки паперу для письма та декілька конвертів, оскільки тут не бувають. Крім цього, передай 2 упаковки аспірину Байєр і Норм-Мусчел.
Цілую з любов'ю, Леон
Шановний пан Зеліґманн!
Вашому милому листу ми дуже зраділи. Тільки нас дуже дивує, що Ви так довго не писали. Тепер я звертаюся до Вас з великим проханням, якщо у Вас є надійна особа, будьте такі ласкаві і відішліть Йозефу Вассику (книгарю), щоб він віддав решту 106, які він нам винен, а також медикаменти д-р Фінґер, медикаменти візьміть собі, а гроші відправте Фуліну. Одразу ж скажіть В. Вассику, фотографу, щоб він добре пильнував за тим, що я йому дав, а також за всім удома, щоб він за можливістю врятував і забрав також документи, що лежать у шафі. Будь-ласка, розкажіть про все нам.
Вдячний Вам заздалегідь і залишаюся з найкращими вітаннями Г. Какам.
P.S. Пан Сатіріаде може увійти до будинку так, щоб забрати документи депозитів, там знаходиться і військовий квиток і таким чином може отримати мої документи з шухляди столу.
Зеліґманн
Якщо Ти захочеш написати, то відсилати найкраще на цю адресу:
С.Р. для Зеліґманна
Моґілау
Пострестанте
Трансністрія