Любий Максе! Мене дуже дивує, що Ти не вважаєш за необхідне вислати мені вітання. Я тут у Моґілеві, працюю керівником німецького стоматологічного відділення. Тітка Вайдманн, яка дуже хворіє, і тітка Інманн, теж без грошей, живуть у мене. Про наше велике нещастя Ти, напевно, вже чув – Марґерля з нами більше немає. Нам боляче від цього з усіх боків. Поцікався, чому ми мусили поїхати. Поговори з усіма, можливо, й ми зможемо повернутися. Я залишив вдома стальні гільзи, про що писав сенаторові Іоанету, вони терміново необхідні мені для роботи, тому що мене затвердили на посаді дантиста в комісії румунської армії. Піди до сенатора і попроси його, щоб він все зробив для того, щоб отримати їх. Можливо, нехай він звернеться до префекта з проханням про допомогу стосовно моєї справи. З їжі тут майже нічого не дістанеш. У нас уже багато днів немає жодного шматочка хліба вдома. Його не дістати й за великі гроші. Учора ми заплатили 500 лей за буханець хліба. Мені пощастило,
що допомагають німці. Я отримав від них [ХХХ] квартиру, за яку мені заздрять, отримую сіль, інколи хліб, м’ясо і т.ін. Хотів би віддати все, щоб тільки потрапити додому. Поговори про це з Патач, інспектором по лісу, Воачіук Ст. Чірла, також із Рецурком. Передай Марґулісу, що його племінник Лео Райхманн приїздив до мене. Він живе тут зі своєю мамою. Він обіцяв незабаром прийти до мене разом з мамою. Виглядає він жахливо. Як справи у Вас? Сподіваюся, добре. Ми щиро вітаємо Вас усіх, твій
Пуль.
Макс,
Передай панові Р., що я отримав 20 і прошу ще про 30, тому що мені терміново необхідні. Моя адреса: П. геніґ, Дантист німецького стоматологічного відділення в Моґілеві. вул. Адольфа Гітлера, 19. Трансністрія.