Пан Вайнбах жив у мене до того дня, як нас викинули з нашої квартири. Разом з Руді Драхом він пішов у табір, нас гнали наступного дня у Капріґород. По дорозі він загинув у канаві. Я міг би йому позаздрити.
Вам я дякую від усього серця за турботу. Сподіваюся, що ми колись побачимось. [Підпис]