Моґілау, 14/ХІІ 1941
Вельмишановний пане Ґьоттль!
Як Ви бачите, ми перебуваємо в Моґілау, що розташований в Україні, на Дністрі. – По цей бік Дністра, а також навпроти, розташоване румунське місто Атаки (Бас), їздити туди нам заборонено. Ми живемо тут у величезній скруті. Три сім’ї у маленькій кімнатці. Продуктів тут за останні 14 днів взагалі не придбати – навіть за найбільші гроші. – Багаті дістають продукти з іншого боку, а ми, бідняки, кинуті на голодну смерть. – Я працюю на ходовій рубці, за що отримую щодня 1 кг поганого хліба, за який плачу 3 рублі. Цього кілограма хліба не вистачає навіть моїм дітям, так що я і моя дружина буквально
помремо з голоду, якщо якомога швидше не отримаємо допомогу. – У цій моїй великій скруті я звертаюся до Вас, любий пане Ґьоттль, тому що у мене немає нікого іншого, до кого я міг би звернутися, і я сподіваюся, що цей мій поклик про допомогу Ви не залишите непочутим. – Допоможіть мені, чим Ви можете і хочете. – Якщо у Вас буде добра воля, то Ви знайдете можливість і зможете передати мені Вашу допомогу. – У першу чергу гроші, які не так просто відправити, у другу – продукти. – Якщо б Ви змогли вислати мені харчової соди (поташ), то я міг би тут в обмін отримати будь-яких продуктів. Харчова сода коштує в Радауцах не більше 20 лей за кг, так що нас можна було б врятувати за 100-200 лей. – Я дуже прошу Вас, змилостивтеся над нами і врятуйте від голодної смерті. – Як справи у Вас та у Вашої дорогої пані дружини? Як справи у нас, я Вам описав невелику частину. – Я чекаю від Вас швидкої допомоги. Тепло вітаю Вас і пані дружину.
Герш Еленбоґен
Моя адреса:
Г. Еленбоґен
Сантіерул Подукір – Моґілау – Атакі
Моґілау – Трансністрія
Пан
Філіп Гьоттль
[нерозбірливо]