Люба Ільзо і любий Мозе!
Дуже прикро, що Ви не шукаєте можливостей написати нам. Я вже раз писав Вам через Ларіонеску, і коли він повернувся, то дав мені слово, що передав Вам записку. Я прошу Тебе, люба Ільзо, взяти та зробити у пані Іонеску чоловічі сорочки Фуліна, це 7 з рукавами, та 8 брюк, і вислати з Альбертом, румунським другом Тобіаса. Фулін не має одягу. Якщо Ти боїшся передавати цю додану записку, то віддай все Розі Тайтельбаум, вона розповість Тобі більше про нас, я прошу Тебе дещо допомогти й їй, бо вона жила і страждала разом з нами, і я переконаний, що вона зробить для нас все. Часто, коли я їм цукровий буряк, я думаю про Твоїх батьків. Зв’яжися також із Музіном, якщо рум.
друзі Фуліна не будуть їхати, тоді Альберт привезе мені деякі речі для Фуліна. Музін певно дасть добро на це, тому що тут треба триматися разом ще більше, ніж удома. Ми будемо тут разом із Вашими батьками.
Щиро вітаю Тебе і Мозе, Тамір
Щирі вітання Фольґ